|
Автор: Administrator
|
|
22.01.2010 00:00 |
|
Для російського президента хорошим результатом переговорів була б згода української сторони продовжити процес інтеграції з Росією, Білорусією і Казахстаном на підставі домовленостей, досягнутих ще під час правління Кучми.
Одне ж із заяв, зроблених в суботу Ющенко, говорить про те, що цьому не бувати. Під час візиту Путіна президент України оголосив про розпуск російсько-української комісії і створення замість неї комісії "Путін-Ющенко" під керівництвом Радбезів обох країн. Фактично, це означає, що Україна збирається будувати відносини з Росією з чистого аркуша. І стосується це не тільки ЄЕП. Газотранспортний консорціум Розмови про створення російсько-українського газотранспортного консорціуму тривають вже багато років. Багато років ВАТ "Газпром" і НАК "Нафтогаз України" займаються узгодженням документів, необхідних для того, щоб ці дві компанії могли вкластися у розвиток газотранспортних мереж України до вигоди як РФ (яка отримає можливість качати до Європи більше газу), так і самій республіці (яка зможе заробити більше грошей на транспортування). Після зустрічі Володимира Путіна і Віктора Ющенка процес, начебто, повинен піти швидше. Вже цього тижня міністр палива та енергетики України Іван Плачков і голова правління "Нафтогазу України" полетять до Москви, щоб провести необхідні для реалізації проекту переговори. ЦИФРИ Пропускна здатність української газотранспортної системи на вході сягає 290 мільярдів кубометрів, на виході - 175 мільярдів, у тому числі 140 мільярдів газу поставляється в європейські країни. Близько 85% експортних поставок російського газу здійснюється через Україну.
|
|
Обновлено 13.07.2010 10:28 |
|
|
Автор: Administrator
|
|
22.01.2010 00:00 |
|
Ось і в колишніх республіках СРСР, що перетворилися на суверенні держави в 1991 році, збереглися ті самі порядки.
Представники місцевої партійної верхівки стали президентами і прем"єр-міністрами, але в цілому нічого не змінилося, тому що реальних політичних сил, здатних контролювати дії влади на основі демократичних принципів, в цих країнах не було - всі вони в зародку душілісь "законними" заходи. Ось чому процес звільнення від спадщини радянських часів, що почався з Грузії в 2003 році, прийняв революційний, тобто надзаконний, характер: для того щоб опозиція могла діяти в рамках закону, треба, щоб закон був законом для всіх, а не тільки для однієї опозиції . Тут, правда, відразу постають два питання: наскільки такі революції, навіть якщо вони проходять вдало, здатні реально змінити стан справ в країні (у тій же Росії, яка по праву може вважати себе родоначальницею "помаранчевих революцій", в 1991 році одна владна еліта змінила іншу без особливих наслідків для торжества демократії) і яку ціну за це доведеться заплатити. "Оксамитові революції" у Грузії та на Україні пройшли практично безкровно, тим більше безкровно вирішилася передвиборча ситуація в Молдові, яку до "помаранчевих" взагалі зараховували за явного непорозуміння - очевидно, через пишною антиросійської риторики, на яку зробив ставку діючий президент-комуніст Володимир Воронін. Все це дозволяло прихильникам "десовєтизації" на Заході аплодувати лідерам революціонерів. Поки демократична революція не докотилася до Середньої Азії.
|
|
Обновлено 13.07.2010 10:29 |
|
|
|